Реалізація заставного майна

Вартість заставного майна при його реалізації головним чином залежить від того, ким саме здійснюється його продаж: самим позичальником і фінансовою установою з його згоди або банківської організації та державною виконавчою службою за рішенням судової інстанції про відчуження застави.
Як правило, якщо позичальник за власним бажанням реалізує заставне майно, він намагається виконати це приблизно по тій ж самій ціні, яку пропонують продавці аналогічного товару на ринку нашої країни. Однак з початком фінансової кризи вартість заставного майна фізичних осіб (автомобілі, квартири) істотно знизилася, що стало наслідком загальної тенденції зниження цін на житлову нерухомість в нашій країні. При цьому сама сума кредитних коштів, отримана позичальником від банківської установи, анітрохи не змінилося, а для кредитів, наданих в іноземній валюті, навіть трохи збільшилася. А це значить, що чим дорожче позичальник зможе реалізувати своє заставне майно, тим менший кредитний залишок йому доведеться повертати фінансовій організації в подальшому.

Практично за аналогічною схемою складається ситуація коли реалізація заставного майна здійснюється зусиллями фінансової організації. Як правило, такі установи виставляють на продаж квартиру або машину позичальника за поточною ринковою ціною, а потім просто чекають моменту, коли дане майно знайде свого покупця.

Само собою зрозуміло, що дороге заставне майно не користуеться великим попитом у покупців. Проте дешевші об’єкти, ціна яких знижена на 10-30% в порівнянні з ринковою вартістю (це відбувається коли банку або позичальникові терміново необхідно продати заставу), реалізуються буквально за кілька днів.

Якщо ж за реалізацію заставного майна береться Державна виконавча служба, то в цьому випадку вартість об’єкта продажу влаштує навіть самого економного покупця. Після проведення Державною виконавчою службою оціночної процедури заставного майна ціна машини або квартири позичальника в середньому знижується на 20% в порівнянні з ринковою. Але навіть якщо така невисока вартість заставного майна не є привабливою для покупців, Державна виконавча служба знову знижує ціну об’єкта ще на 15-20% (максимально на 30%), в результаті чого продаж даного застави може проводитися по вартості на 40% нижче поточної ринкової ціни аналогічних об’єктів.

Однак придбання заставного майна у державної виконавчої служби загрожує обернутися для покупця низкою нескінченних судових розглядів, оскільки боржник по кредиту має можливість подати апеляцію і тим самим почати тривалий судовий процес з приводу примусового відчуження застави. По завершенню даного судового процесу заставне майно може повернутися у власність до позичальника, а покупцеві доведеться судитися з фінансовою організацією, вимагаючи відшкодування грошового збитку. Банківська установа в свою чергу буде всіма силами відтягувати момент повернення отриманих за продаж заставного майна грошових коштів, поки недбайливий позичальник не погасить заборгованість за кредитом в повному обсязі.